Під гаслом Welcome to the World of English language проходив тиждень англійської мови. В рамках тижня учні здійснили віртуальну подорож до англомовних країн, де ознайомилися із найвизначнішими, найцікавішими і найгарнішими місцями Великобританії, Англії, Шотландії, Уєльса, Північної Ірландії, Америки, Австралії.
Діти розвинули мовленнєві навички та естетичне сприйняття навколишнього світу, підвищили свої інтереси до вивчення традицій англомовних країн.
Розмовляй англійською мовою, і тобі відкриється світ.🌍
Speaking English – connecting the world! 🌍

«Як вийшло, що вода, настільки потрібна, що без неї
неможливо жити, цінується так низько, тоді як
алмази, що не приносять жодної користі, цінуються
так високо»

Адам Сміт

Світ походить від води – говорив Фалес Мілетський, один зі стародавніх мудреців. А й справді, історія Землі – це перш за все історія води. Різноманітна і щедра, беззахисна і сильна, вода безперервно змінювала і змінює обличчя нашої планети. То тече в річках і океанах, то парою піднімається в хмари, то покриває водойми льодом.

Щороку 22 березня відзначається Всесвітній День води. Це свято було започатковане для вирішення глобальних проблем нестачі питної води на планеті та збереження водних ресурсів. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй прийняла резолюцію від 22 лютого 1993 року, оголосивши 22 березня Всесвітнім днем водних ресурсів. Згідно рекомендацій Конференції ООН з охорони навколишнього середовища і розвитку, цей день почали відзначати з 1993 року.

В такий день потрібно нагадувати всім жителям планети про неоціненну важливість водних ресурсів для життєдіяльності всіх живих істот на Землі, адже рослини, люди та тварини не можуть існувати без води. Продовження →

Pe aripi de primăvară
1 Martie coboară
Și în zborul lui ușor
Vă aduce un mărțișor.

Mărțișorul este un dar ce se primește sau se oferă cu mare plăcere în luna Martie. El reprezintă un simbol al primăverii, al dragostei și a admirației.
Elevii clasei a 2-a “A” și a 2-a “B” vă doresc ca acest Mărțișor, împreună cu primii ghiocei și primele rândunele care vestesc regenerarea naturii, să fie și un simbol al înălțării sufletelor noastre.

Și iarăși din adâncuri străbate până la noi vocea firavă: ”Bucurați-vă, oameni, cu mine vine primăvara!” Este Mărțișorul, care alunecă spre inimile noastre, dăruindu-ne fiecăruia câte doi ciucuri împletiți cu fire de puritate, dragoste, gingășie, frumusețe și căldură sufletească. Este semnul că iarna trebuie să-și adune covoarele albe și să-și ieie tălpășița. Acești doi ciucurași ne reamintesc de minunata legendă a mărțișorului, pe care de fiecare dată o ascultăm cu răsuflarea întretăiată, bucurându-ne de vitejia plăpândului ghiocel, care a ieșit învingător în lupta cu gerul aspru și cu crivățul năprasnic. Recitată de eleva clasei a 10-a Dârda Ana-Maria de la CIE”Gimnaziul Boian”, legenda ne îndeamnă să fim curajoși, buni, să iubim viața și oamenii. Fie ca Mărțișorul, acest frumos simbol al primăverii, să aducă în inimile noastre dragoste, clipe de gingășie, fericire și sărbătoare sufletească.

Suntem fericiți că avem o limbă a noastră. E limba în care vorbim, visăm, ne exprimăm gândurile și năzuințele. Este limba în care au vorbit strămoșii noștri, limba care ne ține în leagănul copilăriei, ne poartă pe valurile vieții. A avea o limbă a ta e ca și cum ai avea o comoară. De Ziua Internațională a limbii materne în CIE ”Gimnaziul Boian” a fost inițiat proiectul ”Limba maternă – comoară fără de preț”, la care au participat elevii claselor a 6-a. Învățând poezii despre limba maternă, ei au dovedit că le este dragă, o iubesc și o vorbesc.

Крізь роки промовляє до нас Леся Українка, вклавши у вуста Мавки, героїні чудової “Лісової пісні”, ці особливо яскраві слова, що стали пророчими для самої поетеси, яка в собі, у своєму серці несла вогонь поезії, вогонь любові.

25 лютого вся громадськість відзначає 150 річницю з дня народження великої дочки українського народу, Лесі Українки,  яка золотими літерами вписала свою творчість в культурну спадщину нашої нації, підіймаючи її до рівня кращих зразків світового красного письменства.

Продовження →